Музичне мистецтво 6 клас

29.04.2020р.

"Музичне мистецтво"

Тема:Музично-театральні жанри: балет.

Мета. Визначити особливості відтворення енергії, рит­му життя в балетних виставах. Формувати образно-асоціативне мислення, особистісне ставлення до музики, вміння її оцінювати. Розвивати художньо-творчі та загальні зді­бності учнів. Виховувати почуття патріотизму, відповідальності за справу.

Музичний матеріал: А.Хачатурян Балет «Спартак» (сприймання);

Тип уроку: урок поглиблення теми.

Обладнання: , магнітофон (музичний центр,DVD), підручник «Музичне мистецтво» 6 кл. (Л.Масол, Л.Аристова)

ХІД УРОКУ

1. Організаційний етап уроку.

Вхід учнів до класу (кабінету) під звучання фрагмента балету «Спартак» А.Хачатуряна.

2. Актуалізація музичних вражень, опорних знань учнів.

(проводиться у формі діалогу).

—  Чи знайома вам музика, під яку ви заходили до класу?

—  Які думки вона навіяла?

—  Чи схожа вона на музику, яку ви слухали вдома?

—          Пригадайте, чим відрізняються класичний і характерний танці.

—  Якому з них притаманні витонченість і граційність, а якому — рухи, що відтворюють народні танці? Поясніть роль пантоміми в балеті.

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Балет — слово французького походження з італійськими коренями, що означає «танець». Тобто балет — це музична вистава, зміст якої втілено засобами танцю. Цей синтетичний жанр творчості поєднав драматичне, музичне, хореографічне та образотворче мистецтво.

Звернімося до словничка

Балет — музично-театральний жанр; твір, зміст якого виражено в музично-хореографічних образах.

Балет виник в Італії, де на карнавалі полюбляли ставити веселі танцювальні сценки. А у Франції розквітнув пишний і урочистий придворний балет. Саме французькі хореографи, з-поміж яких виявилося чимало справжніх майстрів, створили специфічну мову хореографічного мистецтва. Балет складається із класичного танцю, характерного танцю    і пантоміми, за допомогою якої танцівники «розмовляють» один з одним. У сучасному балеті застосовуються також рухи, запозичені з гімнастики й акробатики.

Балетний жанр приваблював багатьох українських композиторів, зокрема, Євген Станкович написав балети «Ніч перед Різдвом» за твором М. Гоголя, «Ольга», «Вікінги» та «Володар Борисфену» на історичні сюжети.    В Україні балетні вистави, опери й оперети можна подивитися в музичних театрах Києва, Одеси, Львова, Донецька, Харкова, Дніпропетровська, а також у Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей та юнацтва — спеціальному музично-театральному закладі для дитячої аудиторії глядачів.

    Балет Арама Xачатуряна «Спартак» за мотивами однойменного роману Рафаелло Джованьолі став одним із популярних творів цього жанру. Він увійшов до репертуару балетних труп кращих музичних театрів світу.

    Основа драматургії балету «Спартак» — протистояння двох сил: римських легіонерів і повсталих гладіаторів на чолі зі Спартаком. У музиці балету втілилися найхарактерніші особливості творчості Арама Хачатуряна: яскраві музичні теми-образи, що миттєво запам'ятовуються, своєрідна виразна мелодика, у якій європейські інтонації органічно поєднуються зі східними, контраст і динамізм у розвитку музики.

4.Перегляд фрагментів балету «Спартак» А.Хачатуряна.

https://www.youtube.com/watch?v=ceM46sfK3PQ&feature=youtu.be

5. Підсумок уроку.

—  Яка музика звучала на нашому уроці?

—  Чим вона вас вразила?

—  Яким подіям присвячена пісня «Балада про солдата»? Які почуття вона викликає?

—  Розкажіть про жанрові особливості балету.

Оцінювання музично-творчої діяльності учнів на уроці.

6. Домашнє завдання.

Слухати музику за власним вибором.

22.04.2020р.

 Музичне мистецтво

Тема: СИМФОНІЧНА ФАНТАЗІЯ. ПОЕМА.

Мета  уроку:

Навчальна: ознайомлювати учнів з особливостями інструментальної музики, поняттям фантазія; зосередити увагу учнів на виражальних особливостях цього жанру;

Розвивальна: розвивати естетичний смак учнів, вокально-хорові навички, слухацьку культуру, уміння аналізувати музичні твори та порівнювати їх з іншими видами мистецтва;

Виховна: прищеплювати учням шанобливе ставлення до класичної музики, зацікавленість творами музичного мистецтва.

Музичний матеріал: «Фантазія» В. А. Моцарта (https://www.youtube.com/watch?v=KoDQ32qZWUA), Ян Сібеліус. Симфонічна поема «Фінляндія» (https://www.youtube.com/watch?v=OJ6leyEARoo); «Скрипалик-цвіркунець» В. Поповича.(https://www.youtube.com/watch?v=lye3hFnCJkE)

Літературний матеріал: оповідання «Старий кухар» К. Паустовського. Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрет В. А. Моцарта; таблиця «Ха-рактеристики музики».

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

1.     ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Усі діти, а інколи й дорослі, люблять фантазувати: вигадують якісь події, цікаві історії, казки, небувалі персонажі. Вінні Пух, Котигорошко, Шрек — чи не фантазійні це образи? А чи можна фантазувати у музиці? Саме про цей жанр — жанр фантазії — ми дізнаємося сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

—      Жанр фантазії (у перекладі з грецької — уява) — це інструментальний (рідше вокальний) жанр, який характеризується свободою побудови, відхиленням від прийнятих музичних правил. За походженням фантазія сходить до традицій виконавської імпро¬візації XVI—XVII століть. У XVIII столітті найбільш широке поши¬рення фантазія отримала у фортепіанній музиці. Фантазії зазвичай виконували функції вступних частин в циклічних формах і мали характер прелюдії.

Фантазією часто називають музичний твір, написаний у вільній формі. Добре відомі фантазії Л. ван Бетховена, Ф. Шопена, Ф. Шу- берта, В. А. Моцарта.

Фантазія В. А. Моцарта — це п'єса у вільному розвитку мелодійних розділів, особливо у вигляді раптових і різких змін настрою.

Музика часом має чудодійну силу. Вона може розповісти про найглибші почуття, а іноді завдяки їй ми можемо відчути красу оточу-ючого нас світу, вона може радувати та втішати. Про чудодійну силу музики розповість нам оповідання К. Паустовського «Старий кухар».

Одного зимового вечора 1786 року на околиці Відня в малень¬кому дерев'яному будинку помирав сліпий дід — колишній кухар графині Тун. Разом із кухарем жила його дочка Марія, дівчина років вісімнадцяти.

Тільки й добра було в сторожці, що ліжко, лави на кривих ногах, грубий стіл, порцеляновий посуд, мережаний тріщинками, і, наре-шті, клавесин — єдине багатство Марії...

Коли Марія вмила батька й наділа на нього прохолодну чисту сорочку, старий сказав:

—      Я ніколи не любив священиків і монахів. Я не можу поклика¬ти сповідника, а мені ж треба перед смертю очистити свою совість.

—      Що ж робити? — злякано спитала Марія.

—      Вийди на вулицю,— сказав старий.— І попроси першого зу-стрічного зайти в наш дім, хай висповідає перед смертю. Тобі ніхто не відмовить...

Марія довго чекала й прислухалась. Та ось їй здалося, що вздовж муру йде, наспівуючи, чоловік. Вона ступила йому назустріч, наскочила на нього й скрикнула. Чоловік зупинився й запитав:

—      Хто тут?

Марія схопила його за руку і тремтячим голосом виповіла батькове прохання.

—      Гаразд,— мовив чоловік тихо.— Хоч я й не священик, та вже нехай. Ходімо.

Вони ввійшли в дім. При світі свічки Марія побачила худорля¬вого невисокого чоловіка. Він кинув на лаву мокрий плащ. Одягнений він був гарно, але й просто — світло мерехтіло на його чорному камзолі та на кришталевих ґудзиках.

Він був іще дуже молодий, цей незнайомець. Зовсім по-хлопчачому він струснув головою, поправив парик, швидко присунув до ліжка табурет, сів і, нахилившись, уважно й весело подивився в очі приреченому:

—      Кажіть! Можливо, владою, даною мені не від Бога, а від ми-стецтва, якому я служу, я розважу останні ваші хвилини і зніму тягар із вашої душі.

—      Я працював усе життя, поки не втратив зір,— прошепотів старий і притяг незнайомого за руку ближче до себе.— А хто працює, тому нема як грішити. Коли захворіла на сухоти [туберкульоз] моя дружина — її звали Марта — і лікар прописав їй дорогі ліки, велів годувати вершками й винними ягодами та напувати гарячим червоним вином, я вкрав із сервізу графині Тун невеличке золоте блюдо, розколов його на шматки й продав. І мені тепер важко про це згадувати й критись від моєї дочки, адже я навчив її не чіпати й крихти з чужого столу.

—      А кого із слуг графині покарали за це? — спитав незнайомець.

—      Присягаю, добродію, не покарали нікого,— відповів старий і заплакав.— Якби я знав, що золото не допоможе моїй Марті, хіба я зміг би вкрасти!

—      Як вас звуть? — спитав незнайомець.

—      Йоганн Мейер, добродію.

—      Так от, Йоганне,— сказав незнайомець і поклав долоню на сліпі очі старого,— ви не завинили перед людьми. Те, що ви вчини-ли,— це не гріх і не крадіжка, а навпаки, можна вважати подвигом заради кохання.

—      Амінь! — прошепотів старий.

—      Амінь! — повторив незнайомець.— А тепер скажіть мені вашу останню волю.

—      Я хочу, щоб хтось подбав про Марію.

—      Я зроблю це. А ще чого ви хочете?

Тоді старий несподівано всміхнувся й голосно сказав:

—      Я хотів би ще раз побачити Марту такою, якою зустрів за-молоду. Побачити сонце і цей сад, коли він зацвіте весною. Але це неможливо, добродію. Не гнівайтеся на мене за нерозумні слова...

—      Добре,— сказав незнайомець і підвівся.— Добре,— повторив він, підійшов до клавесина й сів перед ним на табуретку.

—      Добре! — голосно сказав він утретє, і враз бистрий дзвін роз-сипався по сторожці, мовби хто брязнув на підлогу сотню кришта-левих кульок.

—      Слухайте,— сказав незнайомець.— Слухайте й дивіться.

Клавесин співав на повний голос уперше за багато років. Він

сповнював своїми звуками не тільки сторожку, а й увесь сад...

—      Я бачу, добродію! — сказав старий і підвівся на ліжку. — Я бачу день, коли я зустрівся з Мартою і вона, збентежена, розбила глечик з молоком. Це було взимку, в горах. Небо — прозоре, мов синє скло, і Марта сміялась. Сміялась...

Незнайомець грав далі.

—      А тепер,— запитав він,— ви що-небудь бачите?

Старий мовчав, прислухаючись.

—      Невже ви не бачите,— швидко сказав незнайомець, граючи далі,— як чорна ніч стала синьою, а потім блакитною, і тепле світло вже падає звідкілясь зверху; і на старому галуззі ваших дерев набрякають білі квіти? По-моєму, це цвіт яблуні, хоча звідси, з кімна¬ти, він скидається на важкі тюльпани. Ви бачите: перший промінь упав на мур, нагрів його, і над ним струмує пара. Це, напевне, просихає мох, напоєний талим снігом. А небо зводиться все вище, стає ще синішим, ще прекраснішим, і зграї птахів уже летять на північ над нашим старим Віднем.

—      Я бачу все це! — вигукнув старий.

—      Відчини вікно, Маріє.

Марія відчинила вікно. Студене повітря дмухнуло в кімнату. Незнайомець грав дуже тихо і повільно.

Старий упав на подушки, жадібно дихав і обмацував пальцями ковдру. Марія кинулась до нього. Старий, задихаючись, мовив:

—      Я бачив усе так виразно, як багато років тому. Але я не хотів би померти, не знаючи,... як вас звати. Як звати?.

—      Мене звати Вольфґанґ Амадей Моцарт,— відповів незнайомець.

Марія відступила од ліжка і низько, майже торкаючись коліном підлоги, схилилась перед великим музикантом.

Коли вона підвелась, старий був уже мертвий. Зоря займалася за вікнами, і в її світлі стояв сад, сяючи квітками мокрого снігу.

Слухання музики

Слухання «Фантазії» В. А. Моцарта

·        На якому інструменті виконується твір?

Характер				Засоби виразності
Бадьорий	Вольовий	Спокійний	Радісний	Мелодія
Героїчний	Схвильова­ний	Ліричний	Граціозний	Ритм
Енергійний	Таємний	Ніжний	Трагічний	Темп
Революцій­ний	Грізний	Поетичний	Сумний	Динаміка
Пристрасний	Важкий	Ласкавий	Жартівливий	Регістр
Величний				Тембр

·       Як змінювався образний зміст музики? Допоможе вам в цьому таблиця «Характеристики музики».

Отже, ми бачимо, що фантазія — це розгорнутий фортепіанний твір, що має декілька епізодів, які вражають контрастами почуттів і настроїв.

·       Чи всі музичні епізоди «Фантазії» відповідають змісту оповідання?

·       Музика В. А. Моцарта доповнює розповідь чи виконує роль супроводу?

·       Чи справді музика допомагає старому, який помирає, пережити радість уявної зустрічі зі своєю нареченою, побачити квітучий сад?

Тут є прониклива лірика, пристрасть, безтурботний спокій. Музика в оповіданні «Старий кухар» виступає співучасником подій і дійовою особою. У композиції музика Моцарта допомагає краще передати душевний стан героїв оповідання, впливає на сприйняття подій усього твору.

Вокально-хорова робота Розспівування

Повторення пісні «Скрипалик-цвіркунець» В. Поповича

Робота над літературним та музичним текстом пісні (образно-художнім змістом, виразним виконанням)

3.      ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА Підбиття підсумків уроку

Учитель. Музика, як і будь-яке інше мистецтво, передає думки того, хто її створив, а також думки і почуття тих, кого вона зображує.

Бліцопитування

·        Як ви зрозуміли назву жанру фантазія?

·        Чи може музика допомогти і нам фантазувати?

4.      ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Слухання музики за власним вибором.

Учні виходять із класу під музичний супровід («Фантазія» В. А. Моцарта).

08.04.2020 р.
УВЕРТЮРА

Мета:

навчальна: продовжувати ознайомлювати учнів із поняттями увертюра, композиція, сонатна форма; закріплювати розуміння учнями понять опера-буффа, опера-серіа;

розвивальна: розвивати вміння учнів спостерігати за інтонаційним розвитком музичних образів, порівнювати контрастні за характером музичні образи, інтерпретувати національну специфіку музичних творів як відображення життя народу та виразно виконувати музичні твори; розвивати в учнів зацікавленість класичною музикою; розвивати вміння глибоко відчувати втілені в музичних творах настрої, почуття та характери;

  виховна: прищеплювати почуття єдності з музичним образом пісні, зацікавленість творами класичної музики.

Музичний матеріал: увертюра до опери «Семіраміда» Дж. Россіні, «Святкова увертюра» Д. Шостаковича, «Добрий маг» О. Шпака.

 Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

 Тип уроку: комбінований урок.

                                                         ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід (увертюра до опери «Семіраміда» Дж. Россіні).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Симфонічний оркестр має надзвичайні можливості впливу на емоційний стан слухача, музика у його виконанні здатна торкнутися найпотаємніших куточків нашої душі. Складно пере-оцінити багатство звучання симфонічного оркестру: музика лунає від піанісимо до фортисимо (і справді, в оркестрі грають до 100 музикантів!), розцвічуючи музичну палітру різноманітними фарбами й відтінками, що лунають у виконанні різних груп оркестру. Саме тому майже всі композитори зверталися до музики для симфонічного оркестру, створювали твори для оркестру в різних жанрах: це симфонія й поема, кантата й ораторія. Існує ще один симфонічний жанр, із яким ви вже знайомились. Ви зможете його пригадати, якщо розв'яжете кросворд-криптограму.

Актуалізація опорних знань

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Увертюра — оркестрова п'єса-вступ до опери, балету, ораторії, драми. Вона готує слухачів до майбутнього дії, вводить в емоційну  атмосферу вистави, у коло ідей і образів, тобто в узагальненому вигляді передає задум композитора

Велике значення має увертюра в кіно. На початку кінофільму або мультфільму, під час титрів, обов'язково звучить музика, яка нібито попереджає нас про жанр того, що ми зараз дивитимемося,— драму, комедію, бойовик чи детектив.

Свого часу Дж. Россіні розробив та вдосконалив форму увертюри для італійської опери

В лютому 1823 року Джоаккіно Антоніо Россіні написав для Венеції нову оперу — «Семіраміду», яку можна вважати кульмінацією італійського періоду творчості Россіні,— хоча б тому, що це була остання опера, створена ним для Італії. Більше того, ця опера з таким блиском пройшла в інших країнах, що після неї репутація Россіні як найвидатнішого оперного композитора епохи вже не піддавалася жодним сумнівам. Недарма Стендаль порівнював тріумф Россіні на терені музики з перемогою Наполеона в битві під Аустерліцем.

Прийом опери публікою перевершив будь-які сміливі очікування автора: слухачі перебували в захваті! Одразу після увертюри здійнялася буря оплесків. Щоправда, першу дію було прийнято досить насторожено, проте другу дію неодноразово переривали виразами щирого схвалення. Після завершення вистави овації довго не вщу-хали. Першого вечора композитора викликали на сцену 9 разів!

Нині в концертному репертуарі залишилася тільки увертюра від цієї опери.

Увертюра, за італійською традицією звана симфонією,— грандіозний оркестровий номер з яскравими, захоплюючими темами,— набула популярності на концертній естраді.

Слухання музики

Учитель. Послухайте увертюру до опери «Семіраміда» Дж. Россіні та дайте відповідь на запитання.

Увертюра складається з трьох частин. Перша — експозиція. У ній зазвичай звучать основні образи. Музичною мовою дві основні теми увертюри називають головною та побічною партіями.

Слухання увертюри до опери «Семіраміда» Дж. Россіні

https://www.youtube.com/watch?v=tjl2NoMBJo8

Розповідь учителя

— Творчість Дж. Россіні містить комічні опери-буффа, які були зрозумілі простому народу. Такі опери зазвичай писали на побутові сюжети, і простим слухачам були ближчими їх персонажі, узяті немовби із самого життя. Герої опери-буффа — зазвичай прості, ве-селі люди, які часто потрапляють у комедійні ситуації. Спадщина Россіні також містить опери-серіа, тобто серйозні твори на історичні й міфологічні сюжети, які були орієнтовані на смаки придворних.

Оперу «Семіраміда» було написано за 33 дні (!) за однойменною трагедією Вольтера.

Трагічна опера, масштабна, багатопланова, з приголомшливою за своєю глибиною і драматизмом увертюрою, «Семіраміда» викликала захоплення у публіки не тільки в Італії, а й у Франції та Німеччині; йшла з успіхом у Росії та Мексиці, в Південній Америці та Португалії. Після «Семіраміди» Россіні здобув всесвітню популярність. Стендаль сказав про нього: «Слава цієї людини обмежена тільки межами цивілізації, а йому лише тридцять два роки».

У XIX столітті з'явилися концертні увертюри як самостійні оркестрові п'єси. Саме до такого твору належить «Святкова увертюра» Дмитра Дмитровича Шостаковича (1906—1975) — видатного російського композитора, піаніста, педагога та громадського діяча, одного з найзнако- віших композиторів XX століття.

«Святкову увертюру» Д. Шостакович написав до відкриття Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1954 року, а точніше навіть — у якості музичного наповнення для першого в країні світломузичного фонтану «Кам'яна квітка».

Фонограму увертюри вмикали кілька разів упродовж ночі — коли працювало світломузичне обладнання фонтана.

Незважаючи на спрощено-урочистий дух, «Святкова увертюра» була, є і залишиться одним з найвидатніших творів в історії музики.

Слухання музики

Слухання «Святкової увертюри» Д. Шостаковича

https://www.youtube.com/watch?v=3XkYN8oPous

Вокально-хорова робота

Розспівування

Продовження розучування пісні «Добрий маг» О. Шпака

Робота над літературним та музичним текстом пісні (звернути увагу на кульмінацію кожної фрази), проспівуванням голосних та чіткою вимовою приголосних звуків

3.ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. «Завдяки своїм операм „Севільський цирульник", „Семіраміда" Дж. Россіні увійшов в історію музики вічним сон¬цем Італії»,— так сказав про композитора німецький поет Генріх Гейне.

Дізнатися про історію виникнення опери.

Учні виходять із класу під музичний супровід (увертюра до опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні).

ДОДАТОК ДО УРОКУ

З ім'ям італійського композитора Дж. Россіні також пов'язана величезна кількість веселих історій. Усі їх переказати неможливо, тому пропонуємо вашій увазі найяскравіші з них.

Якось Россіні розповіли, що один спільний знайомий зібрав дуже непогану колекцію знарядь тортур.

—      А фортепіано там є? — запитав композитор.— Ні? Отже, цю людину не навчали в дитинстві музики....

ГОТОВИЙ САМ ПОСТОЯТИ

Якось магістр італійського містечка Пезаро надіслав до Дж. Россіні делегацію, яка сповістила його про рішення встановити на го-ловній площі бронзову статую композитора.

—      А скільки коштуватиме ця статуя? — запитав Россіні.

—      Двадцять тисяч лір,— повідомили депутати.

—      Було б значно краще, якби ці гроші передали мені, а я охоче постояв би сам на постаменті,— запропонував композитор.

БАЖАННЯ ДОЧЕКАТИСЯ

Якось, сидячи в театрі, Россіні шепнув на вухо своєму сусідові:

—      Співак поганий неймовірно. Уперше в житті чую такий жахливий спів.

—      Можливо, вам краще піти додому? — запропонував сусід.

—      Жодним чином! У мене є відомості, що в третій дії героїня повинна вбити його. Я хотів би дочекатися цього.