Хімія 11 клас

 14.05. 2020 р. ХІМІЯ 11 КЛАС
Тема: ХІМІЧНИЙ ЗВ`ЯЗОК І БУДОВА  РЕЧОВИНИ.

Тема уроку. Хімічний зв’язок, будова речовини

Цілі уроку: актуалізувати знання учнів про природу хімічного зв’язку, види хімічного зв’язку; розвивати вміння використовувати теоретичні знання для прогнозування властивостей елементів та їхніх сполук на підставі знань про будову атома й будову речовини; розвивати навички складання молекулярних і структурних формул речовин, описувати властивості речовин на підставі знань про хімічний зв’язок.

Тип уроку: повторення й систематизації знань.

Форми роботи: фронтальна, групова.

Обладнання: періодична система хімічних елементів, ряд активності металів, таблиця розчинності, схема до уроку 2.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань учнів з теми «Хімічний зв’язок. Будова речовини»

1. Фронтальна бесіда за основними питаннями теми

(з використанням схеми 2)

Поясніть, як ви розумієте поняття «хімічний зв’язок».

Хімічний зв’язок — це сила, що втримує разом певне число атомів, іонів, молекул.

Отже, це взаємодії, що приводять до об’єднання хімічних частинок у речовини. Хімічний зв’язок буває внутрішньо-молекулярним і міжмолекулярним (міжмолекулярні взаємодії).

Які зв’язки називаються міжмолекулярними?

Ads by optAd360

Міжмолекулярні зв’язки — це зв’язки між молекулами. Це водневий зв’язок, іон-дипольний зв’язок (за рахунок утворення цього зв’язку відбувається, наприклад, утворення гідратної оболонки іонів), диполь-дипольний (за рахунок утворення цього зв’язку з’єднуються молекули полярних речовин, наприклад, у рідкому ацетоні) та ін.

Який зв’язок називається іонним?

Іонний зв’язок — це хімічний зв’язок, утворений за рахунок електростатичного притягання різнойменно заряджених іонів. У бінарних сполуках (сполуках з двох елементів) він утворюється у випадку, коли одні атоми легко віддають електрони, а інші схильні їх приймати (зазвичай це атоми елементів, що утворюють типові метали, а також атоми елементів, які утворюють типові неметали); електронегативність таких атомів значною мірою відрізняється (Δχ> 2).

Іонний зв’язок є ненаправленим і ненасичуваним.

Поясніть механізм утворення ковалентного зв’язку.

Ковалентний зв’язок — це хімічний зв’язок, що виникає за рахунок перекривання електронних хмарин неспарених електронів. Ковалентний зв’язок утворюється між атомами з однаковою або близькою електронегативністю. Необхідна умова — наявність неспарених електронів в обох атомів, що зв’язуються (обмінний механізм), або неподіленої пари в одного атома й вільної орбіталі — у другого (донорно-акцепторний механізм):

а		H - H	H2	Одна загальна пара електронів; H одновалентний
б			N2	Три загальні пари електронів; N тривалентний
в		H - F	HF	Одна загальна пара електронів; H і F одновалентні
г			NH4+	Чотири загальні пари електронів; N чотиривалентний

Ads by optAd360

За характером перекривання електронних хмарин («орбіталей») ковалентний зв’язок поділяється на σ-зв’язок і π-зв’язок. σ-зв’язок утворюється за рахунок прямого перекривання електронних хмарин (уздовж прямої, що з’єднує ядра атомів), π-зв’язок — за рахунок бічного перекривання (по обидва боки від площини, у якій перебувають ядра атомів).

За кількістю загальних електронних пар ковалентні зв’язки поділяються на такі:

• прості (одинарні) — одна пара електронів (σ-зв’язок);

• подвійні — дві пари електронів (σ-зв’язок і π-зв’язок);

• потрійні — три пари електронів (σ-зв’язок і два π-зв’язки).

Подвійні й потрійні зв’язки називаються кратними зв’язками.

Наведіть приклади сполук із кратними зв’язками.

За розподілом електронної густини між атомами, що зв’язуються, ковалентний зв’язок поділяється на неполярний і полярний. Неполярний зв’язок утворюється між однаковими атомами, полярний — між різними (Δχ > 2).

Що таке електронегативність?

Електронегативність — це міра здатності атома в речовині притягувати до себе загальні електронні пари.

Електронні пари полярних зв’язків зміщені в бік більш електронегативних елементів. Власне зсув електронних пар називається поляризацією зв’язку. Часткові (надлишкові) заряди, що утворюються в процесі поляризації, позначаються δ+ і δ-, наприклад: Hδ+ ^ Fδ-.

Ковалентний зв’язок має спрямованість і насичуваність, а також здатність поляризуватися.

Для пояснення і прогнозування взаємного напрямку ковалентних зв’язків використовують модель гібридизації.

Гібридизація атомних орбіталей і електронних хмар — це передбачуване вирівнювання атомних орбіталей за енергією, а електронних хмарин — за формою в процесі утворення атомом ковалентних зв’язків.

Найчастіше трапляються три типи гібридизації: sp-, sp2- і sp3-гiбридизація. Наприклад:

• sp-гібридизація — у молекулах C2H2, BeH2, CO2 (лінійна будова);

• sp2-гібридизація — у молекулах C2H4, C6H6, BF3 (пласка трикутна форма);

• sp3-гібридизація — у молекулах CCl4, SiH4, CH4 (тетраедрична форма); NH3 (пірамідальна форма); H2O (кутова форма).

Назвіть особливості металевого зв’язку.

Металевий зв’язок — це хімічний зв’язок, утворений за рахунок усуспільнення валентних електронів усіх атомів металевого кристала, що зв’язуються. У результаті утворюється єдина електронна хмарина кристала, що легко зміщається під дією електричної напруги, звідси — висока електропровідність металів.

Металевий зв’язок утворюється в тому випадку, коли атоми, що зв’язуються, великі й тому схильні віддавати електрони. Прості речовини з металевим зв’язком — метали (Na, Ba, Al, Cu, Au та ін.), складні речовини — інтерметалеві сполуки (AlCr2, Ca2Cu, Cu5Zn8 та ін.).

Металевий зв’язок не має спрямованості й насичуваності. Він зберігається й у розплавах металів.

Який зв’язок називається водневим?

Водневий зв’язок — це міжмолекулярний зв’язок, утворений за рахунок взаємодії високоелектронегативного атома й атома Гідрогену з більшим позитивним частковим зарядом. Утворюється в тих випадках, коли в одній молекулі є атом з неподіленою парою електронів і високою електронегативністю (F, O, N), а в іншій — атом Гідрогену, зв’язаний дуже полярним зв’язком з одним з таких атомів.

Наведіть приклади міжмолекулярних водневих зв’язків:

H - O - H ... OH2

H - O - H ... NH3

H - O - H ... F - H

H - F ... H - F

Внутрішньо-молекулярні водневі зв’язки існують у молекулах поліпептидів, нуклеїнових кислот, білків тощо.

Мірою міцності будь-якого зв’язку є енергія зв’язку.

Енергія зв’язку — це енергія, необхідна для розриву певного хімічного зв’язку в 1 моль речовини. Одиниця вимірювання — 1 кДж/моль.

Енергії іонного й ковалентного зв’язків — одного порядку, енергія водневого зв’язку — на порядок менша.

2. Будова речовини

На які групи за типом будови поділяються всі речовини?

На молекулярні й немолекулярні. Серед органічних речовин переважають молекулярні речовини, серед неорганічних — немолекулярні.

За типом хімічного зв’язку речовини поділяються на речовини з ковалентним зв’язком, речовини з іонним зв’язком (йонні речовини) та речовини з металевим зв’язком (метали).

Речовини з ковалентним зв’язком можуть бути молекулярними й немолекулярними. Це істотно позначається на їхніх фізичних властивостях.

Наведіть приклади речовин молекулярної будови.

Молекулярні речовини складаються з молекул, зв’язаних між собою слабкими міжмолекулярними зв’язками, наприклад: H2, O2, N2, Cl2, Br2, S8, P4 та інші прості речовини; CO2, SO2, N2O5, H2O, HCl, HF, NH3, CH4, C2H5OH, органічні полімери й багато інших речовин. Ці речовини не характеризуються високою міцністю, мають низькі температури плавлення й кипіння, не проводять електричного струму, деякі з них розчиняються у воді або інших розчинниках.

Які властивості мають речовини немолекулярної будови?

Немолекулярні речовини з ковалентними зв’язками, або атомні речовини (алмаз, графіт, Si, SiO2, SiC та ін.), утворюють дуже міцні кристали (виняток — шаруватий графіт), вони нерозчинні у воді та інших розчинниках, мають високі температури плавлення й кипіння, більшість із них не проводить електричного струму (крім графіту, що виокремлюється електропровідністю, і напівпровідників — силіцію, германію та ін.)

Охарактеризуйте фізичні властивості іонних речовин.

Усі іонні речовини — тверді тугоплавкі речовини, розчини й розплави яких проводять електричний струм. Багато які з них розчиняються у воді. Слід зазначити, що в іонних речовинах, кристали яких складаються зі складних іонів, наявні й ковалентні зв’язки, наприклад: (Na+)2(SO42-), (К+)3(PO43-), (NH4+)(NO3-) тощо. Ковалентними зв’язками пов’язані атоми, з яких складаються складні іони.

Наведіть приклади фізичних властивостей речовин з металевим зв’язком.

Метали (речовини з металевим зв’язком) дуже різноманітні за своїми фізичними властивостями.

Характерними фізичними властивостями металів є їхня висока електропровідність (на відміну від напівпровідників, зменшується з підвищенням температури), висока теплоємність і пластичність (у чистих металів).

У твердому стані майже всі речовини складаються з кристалів. За типом будови й типом хімічного зв’язку кристали («кристалічні ґратки») поділяють на атомні (кристали немолекулярних речовин з ковалентним зв’язком), іонні (кристали іонних речовин), молекулярні (кристали молекулярних речовин з ковалентним зв’язком) і металеві (кристали речовин з металевим зв’язком).

III. Керована практика

На розсуд учителя й залежно від підготовленості класу завдання можна використовувати для фронтальної, групової або індивідуальної роботи.

Завдання 1. Наведіть приклади речовин, які мають іонну, атомну й молекулярну кристалічні ґратки. Яка з цих речовин матиме найнижчу температуру плавлення, а яка — найвищу? Чому?

Завдання 2. Оксиген утворює хімічні зв’язки з Натрієм, Хлором, Нітрогеном і Цинком. Запишіть формули цих сполук, укажіть вид хімічного зв’язку й тип кристалічної ґратки. Поясніть, який зв’язок буде найменш полярним.

Завдання 3. З огляду на положення Оксигену, Сульфуру й Селену в періодичній системі укажіть вид хімічного зв’язку й тип кристалічних ґраток у сполуках цих елементів з Гідрогеном. Поясніть, у якій з цих сполук зв’язок найменш полярний.

Завдання 4. Який з хімічних зв’язків є найбільш полярним?

H - Cl, H - Br, H - І, H - P, H - S.

Поясніть, чому. Укажіть вид хімічного зв’язку.

Завдання 5. Наведіть приклади речовин, у яких Флуор утворює іонний, ковалентні полярний та неполярний зв’язки, укажіть тип кристалічних ґраток у цих сполуках.

Завдання 6. Метал масою 4,5 г, що має ступінь окиснення в сполуках +3, прореагував із хлоридною кислотою. При цьому виділився водень об’ємом 5,6 л (н. у.). Назвіть метал.

Завдання 7. Деякий метал масою 1,22 г у результаті взаємодії з хлором утворює сполуку масою 4,75 г. Ступінь окиснення цього металу в хлориді +2. Назвіть метал.

Завдання 8. У результаті взаємодії деякого металу масою 0,92 г з хлором одержали хлорид металу масою 2,34 г. Назвіть метал, якщо його ступінь окиснення в хлориді дорівнює +1.

Завдання 9. У результаті взаємодії деякого металу з водою в процесі нагрівання утворився оксид зі ступенем окиснення металу +2. Маса оксиду, що утворився, дорівнює 16,2 г, утвореної води — 0,4 г. Визначте, який метал було взято для реакції з водою.

IV. Підбиття підсумків і висновки

Оцінюємо роботу учнів, оцінки виставляємо за бажанням учнів.

V. Домашнє завдання

Повторити параграф 5-8.

Презентація: https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-na-temu-himichniy-zv-yazok-8125.html

 

07.05.2020 р. ХІМІЯ 11 КЛАС
Тема: ХІМІЯ І РОЗВИТОК ЦИВІЛІЗАЦІЇ.

Хімія і розвиток цивілізації

Матеріал параграфа допоможе вам:

• оцінити значення хімії в створенні нових матеріалів, розв’язанні сировинної, енергетичної та продовольчої проблем;
• зрозуміти роль хімії у розробленні нових технологій.

Хімія і створення нових матеріалів. У XX ст. традиційні матеріали вже не могли забезпечувати прогресивний розвиток людства. Науковці винайшли штучні полімери, багато з яких стали основою пластмас. Ці матеріали легкі, міцні, хімічно стійкі, легко піддаються механічній обробці. Пластмаси дедалі частіше використовують у будівництві, техніці, на транспорті замість скла, кераміки і навіть металів. Синтетичні волокна виявилися кращими за багатьма властивостями, ніж природні; їх застосовують у різних сферах.

Для використання в сучасній техніці, комп’ютерах, космічних апаратах, засобах зв’язку і запису інформації учені пропонують нові матеріали з необхідними електричними, магнітними, оптичними властивостями, високою термо- і морозостійкістю. Добуто речовини, що перетворюють механічну або світлову енергію на електричну. У техніці й медицині застосовують оптичні волокна, які дають змогу здійснювати швидкісне передання інформації, вимірювати фізичні параметри в різних середовищах, проводити діагностику організму людини.

Цікаво знати

Надтонкий наноматеріал на основі алюміній оксиду витримує сильні деформації й відновлює свою форму.

В останні десятиліття вчені відкрили особливі властивості твердих речовин, розміри часточок яких вимірюються нанометрами (1 нм — 10^-9 м)¹. Матеріали, що складаються з таких часточок, називають наноматеріалами (мал. 93). Деякі з них є дуже міцними й водночас легкими і гнучкими. Вони слугують основою тонких моніторів для комп’ютерів, мініатюрних електронних пристроїв, фільтрів для очищення води і повітря від найдрібніших твердих домішок. Для надання наноматеріалу потрібних властивостей учені визначають оптимальні розміри часточок та їх розміщення в речовині. Прикладом використання таких речовин у медицині слугує водна суспензія наночасточок срібла, що виявляє антимікробну дію.

¹ Подібні розміри мають великі атоми, а також багато молекул.

В електромережах застосовують метали або їхні сплави. Оскільки вони мають певний електричний опір, частина електричної енергії втрачається. У минулому столітті було виявлено речовини, яким притаманна надпровідність (відсутність електричного опору) за температур нижче -250 °С. Протягом останніх десятиліть удалося добути неорганічні сполуки, які мають таку властивість уже при -140 °С. Якщо буде відкрито речовини, надпровідні за звичайних умов, то за їх використання високовольтні електромережі працюватимуть практично без втрат.

Цікаво знати

Одним із надпровідних матеріалів є складний оксид трьох елементів — Ітрію, Барію і Купруму.

Хімія і нові напрями технологій. Основу багатьох технологічних процесів становлять хімічні реакції. Їх здійснюють у металургії, виробництві скла, мінеральних добрив, полімерів, цементу, вапна, соди, інших неорганічних і органічних сполук. Останнім часом у різні сфери виробництва впроваджують технології, що істотно відрізняються від традиційних.

Залізо — метал, який використовується в найбільших обсягах. У чорній металургії зазвичай здійснюють два процеси. Спочатку із руди добувають чавун, а потім із чавуну вилучають більшість домішок (за допомогою хімічних реакцій) і переплавляють його на сталь. Ці процеси відбуваються за дуже високих температур, спричиняють істотне забруднення довкілля. Останнім часом у розвинутих країнах успішно впроваджується одностадійний процес добування заліза із руди. Він ґрунтується на взаємодії оксидів Феруму з воднем або сумішшю водню і карбон(ІІ) оксиду. Температура, за якої відбуваються відповідні реакції, на кілька сотень градусів нижча, ніж при виробництві чавуну, а кількість відходів незначна. Продукт цього виробництва — губчасте залізо, яке переплавляють або використовують для виготовлення різних сплавів, зокрема сталі.

• Складіть рівняння реакцій оксиду Fe₂O₃ з воднем і карбон(ІІ) оксидом.

Поширюється впровадження біотехнологій — процесів перетворення речовин на інші за участю мікроорганізмів або продуктів їх життєдіяльності. Такі технології застосовують для добування біогазу (горючої газової суміші) із рослинних решток, відходів птахівництва і тваринництва, при виробництві деяких медичних препаратів. У природоохоронній галузі використовують здатність певних бактерій та мікроорганізмів розкладати нафту, нафтопродукти й токсичні речовини в стічних водах.

Цікаво знати

Пеніцилін, стрептоміцин, багато інших антибіотиків є продуктами життєдіяльності мікроорганізмів.

Хімія в розв’язанні продовольчої проблеми. Сучасне сільське господарство потребує надійної наукової основи. Агрохіміки проводять дослідження складу ґрунтів, визначають їх кислотність, вміст макро- та мікроелементів, деяких органічних речовин (мал. 94). На підставі отриманих результатів надаються рекомендації щодо вирощування різних культур на тих чи інших полях, визначаються кількості й терміни внесення добрив кожного виду.

Розв’язувати продовольчу проблему допомагають хімічні засоби захисту рослин (пестициди, фунгіциди), стимулятори росту.

Хімія в розв’язанні сировинної проблеми. У різних виробництвах застосовують речовини, на які багата природа, — воду, повітря та його компоненти, гірські породи, руди, мінерали, нафту, природний газ, вугілля, целюлозу тощо. Більшість природних ресурсів обмежена. Тому їх потрібно переробляти з найбільшим виходом корисних речовин і мінімальною кількістю відходів, запроваджуючи оптимальні режими здійснення реакцій.

Переробка промислових відходів має бути обов’язковою, комплексною і максимально повною, із широким залученням хімічних реакцій, насамперед для знешкодження токсичних речовин. Відходи, які використовують чи переробляють, називають вторинними ресурсами. Показовими є такі цифри: новий автомобіль містить у середньому 40 % регенерованих металів, літак — 60 % регенерованого алюмінію, а золота прикраса — 90 % регенерованого золота.

Хімія в розв’язанні енергетичної проблеми. Характерною ознакою прогресу людства є розвиток атомної енергетики. Добувати уран із руди, виробляти паливо для ядерних реакторів, переробляти радіоактивні відходи допомагає наука хімія.

У промисловості, техніці, транспортних засобах, повсякденному житті широко застосовують акумулятори (мал. 95), гальванічні та паливні елементи. Їх роботу забезпечують окисно-відновні реакції. Учені розробляють ефективні хімічні джерела струму, які не містять сполук Плюмбуму, Кадмію, інших токсичних речовин.

Сонячні промені — невичерпне джерело енергії. Використовувати їх допомагають сполуки, які перетворюють енергію світла на електричну. Науковці ведуть постійний пошук таких речовин, розробляють методи їх добування.

ВИСНОВКИ

Основу багатьох промислових технологій становлять хімічні реакції. Розширюється сфера використання біотехнологій, успішно розвиваються дослідження наноматеріалів, розробляються способи їх добування.

Хімічна наука досягла успіхів у створенні матеріалів із заданими властивостями, які замінюють традиційні, допомагають у розв’язанні енергетичної проблеми.

Хімія забезпечує сільське господарство добривами, засобами захисту рослин, сприяючи зростанню виробництва харчових продуктів.

• 275. Речовини атомної чи молекулярної будови мають бути основою надтвердих і термостійких матеріалів? Відповідь обґрунтуйте.
• 276. За матеріалами з інтернету з’ясуйте склад біогазу. Які його компоненти є горючими речовинами?
• 277. Чому, на ваш погляд, вважають, що майбутнє — за електромобілями?
• 278. Натрій карбонат виробляють у промисловості нагріванням натрій гідрогенкарбонату. Складіть відповідне хімічне рівняння. Які тривіальні назви обох солей?
• 279. Надпровідні властивості має сполука Магнію з Бором. Визначте її формулу, якщо масова частка Бору в сполуці становить 47,8 %.
• 280. Яку масу подвійного суперфосфату Са(Н₂РО₄)₂ · Н₂О як фосфорного добрива може замінити 1 т металургійного шлаку із масовою часткою Фосфору 3,1 %?
• 281. Метод переробки відходів гіпсу CaSO₄ · 2Н₂О полягає у пропусканні суміші двох об’ємів амоніаку і одного об’єму вуглекислого газу в суспензію гіпсу у воді. Напишіть рівняння відповідної реакції та з’ясуйте сфери використання обох її продуктів.

282. Які маси амоній сульфату і кальцій карбонату утворяться із 1 т відходів гіпсу (див. вправу 281), якщо масова частка гіпсу в них становить 43 %, а відносний вихід продуктів реакції — 90%. 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ : https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-rol-himi-v-zhitti-suspilstva-20160.html

30.04.2020 р. ХІМІЯ 11 КЛАС
ТЕМА: ХІМІЯ І ДОВКІЛЛЯ.

Конспект:https://naurok.com.ua/urok-himiya-ta-ekologiya-105452.html
                 нhttps://history.vn.ua/pidruchniki/popel-chemistry-11-class-2019-standard-level/43.php

Презентація: Роhttps://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-rol-himi-v-ekologi-ukra-ni-69425.html

Відео : • Відеоhttps://www.youtube.com/watch?v=DCenRQHO-XA


28.04. 2020 р .ХІМІЯ 11 КЛАС
ТЕМА: "ЗЕЛЕНА" ХІМІЯ: СУЧАСНІ ЗАВДАННЯ ПЕРЕД ХІМІЧНОЮ НАУКОЮ ТА ХІМІЧНОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ.

 «ЗЕЛЕНА» ХІМІЯ: СУЧАСНІ ЗАВДАННЯ ПЕРЕД ХІМІЧНОЮ НАУКОЮ ТА ХІМІЧНОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ

Опанувавши матеріал параграфа, ви зможете:

• формулювати визначення поняття «зелена» хімія;
• висловлювати судження щодо значення хімічних знань; про вплив діяльності людини на довкілля й охорону його від забруднень;
• виробляти власне ставлення до природи як найвищої цінності.

Зважаючи на всі глобальні проблеми людства та України, хімія стала на шлях розвитку нового наукового напряму — «зеленої», або інакше її називають «екологічно раціональної» хімії. Це міждисциплінарна інтегрована течія в хімії, яка поєднує синтетичну органічну хімію з аналітичною та фізичною хімією, токсикологією, мікробіологією, біотехнологією та технічними науками.

«Зелену» хімію розглядають як суспільний рух і науковий напрям, що пропонує розвиток технологій, які використовують більш ефективні хімічні реакції. Вона пов'язана з «відкриттям, розробкою та застосуванням хімічних процесів, що зменшують або вилучають використання й утворення шкідливих речовин». Так трактує поняття «“зелена” хімія» Міжнародна спілка теоретичної та практичної хімії IUPAC.

Упродовж розвитку хімії як науки її основними завданнями були пошук і синтез корисних речовин і матеріалів із заданими властивостями з метою розвитку економіки. Саме це спричинило екологічні проблеми, які й нині турбують людство.

«Зелена» хімія пропонує два напрями розвитку: перший — це переробка, утилізація та знищення екологічно небезпечних побічних і відпрацьованих продуктів хімічної промисловості; другий — перспективніший, що забезпечить розробку нових промислових процесів, які не спричиняють викидів шкідливих для навколишнього середовища продуктів (навіть побічних) або зводять їхнє використання й утворення до мінімуму.

• «Зелена» хімія — філософія хімічних досліджень та інженерії, що закликає до створення продуктів і процесів, які дають змогу мінімізувати використання та виробництво шкідливих речовин.

Одночасно з цим «зелена» хімія — це хімія природного довкілля.

Хімічні речовини та процеси, відповідно до принципів «зеленої» хімії, розглядаються не тільки щодо виробництва речовин і матеріалів із заданими властивостями, а й з урахуванням наслідків їхнього застосування для довкілля. Тому «зелена» хімія стосується всього циклу хімічної продукції на різних етапах виробництва та за потреби її утилізації.

Технології, які пропонує «зелена» хімія, запобігатимуть забрудненню на молекулярному рівні завдяки застосуванню інноваційних наукових розв'язань екологічних проблем. «Зелена» хімія перешкоджає утворенню шкідливих речовин, зменшує негативний вплив хімічних продуктів і процесів на здоров'я людини, у деяких випадках усуває небезпеку з уже наявних продуктів і процесів. Приділяється увага дизайну хімічних продуктів і процесів для зменшення шкоди здоров'ю та природі.

Американські хіміки П. Анастас і Дж. Уорнер у 1998 р. сформулювали й затвердили 12 принципів «зеленої» хімії. Положення принципів розкривають концепцію, а саме:

• — запобігання утворенню відходів (дизайн хімічного синтезу, який забезпечує запобігання утворенню відходів, не залишаючи їх для утилізації й поховання);
• — максимальне збільшення складових частин (проектування синтезу так, щоб кінцевий продукт містив максимальне співвідношення вихідних матеріалів, з найменшою кількістю відходів або без них);
• — розробка менш небезпечних хімічних синтезів (з використанням і генеруванням речовин з мінімальною токсичністю або нетоксичних для людей чи навколишнього середовища);
• — дизайн безпечних хімічних речовин і продуктів (дизайн хімічних продуктів, які повною мірою ефективні, але мають малу токсичність або взагалі нетоксичні);
• — використання безпечних розчинників та умов реакцій (щонайменше використання розчинників або інших допоміжних хімічних речовин, а в разі потреби — найбезпечніших з них);
• — підвищення енергоефективності (запуск хімічних реакцій за кімнатної температури й тиску, якщо це можливо);
• — використання відновлювальної сировини (використовувати сировину та відновлювальні вихідні матеріали, а не ті, що виснажуються. Джерелом відновлювальної сировини є сільськогосподарські продукти або відходи; джерелами невідновлюваної — викопне паливо (нафта, природний газ, вугілля) чи гірничі розробки;
• — уникнення хімічних похідних (за можливості використання блокувальних або захисних груп чи будь-яких тимчасових модифікацій);
• — використання каталізаторів, але не стехіометричних реагентів (мінімізація відходів за допомогою каталітичних реакцій. Використання ефективних каталізаторів і в малих кількостях, що можуть здійснювати одну реакцію багаторазово. Вони кращі за стехіометричні реагенти, які використовують з надлишком та одноразово);
• — дизайн хімікатів і продуктів, що погіршуються після використання (дизайн хімічних продуктів має розкладатися до безпечних речовин і не накопичуватися після використання);
• — аналіз у режимі реального часу, щоб запобігти забрудненню (втручання в процес моніторингу та контролю під час синтезу, щоб мінімізувати або усунути утворення побічних продуктів);
• — зведення до мінімуму можливості нещасних випадків (дизайн хімічних речовин та їхніх фізичних форм (твердих, рідких чи газоподібних), щоб мінімізувати потенціал для хімічних аварій, включно з вибухами, пожежами й викидами в навколишнє середовище).

«Зелена» хімія — це майбутнє нашої планети. Передусім вона корисна для здоров'я людини. У фармації це сприятиме виготовленню ліків і впровадженню технологій, що вивчатимуть широкий спектр важливих для медицини біологічних процесів. Щодо використання каталізаторів, то потрібно усувати метали й інші токсичні домішки з ліків після завершення реакцій та застосовувати надійні. Тому нині тривають дослідження неметалічних каталізаторів для вироблення речовин із сумішами, що характеризуються потрібними хімічними та біологічними властивостями.

Створення вибіркових реакцій надає перспективу ліквідувати багато проміжних стадій, запобігати утворенню відходів та економити споживання електроенергії.

Ще одна сфера майбутніх досліджень — пристосування природних ферментів або винайдення нових, які стали б каталізаторами для проведення великомасштабних хімічних реакцій, що вимагають багато стадій та токсичних реагентів.

Зазначимо, що «зелена» хімія відкриває нові перспективи для енергонезалежності села на основі «зеленої» енергії. Сільське населення отримує такі переваги:

• — зменшення залежності від ринкових цін;
• — використання рослинної сировини та її відходів із значно економнішим паливом, ніж газо- й електроенергія;
• — вирощування енергетичних рослин сприяє створенню нових робочих місць, а отже, зростанню добробуту, оскільки це вможливлює організацію кооперативів з виробництва «зеленої» енергії;
• — ефективніше використання малородючих ґрунтів, які з часом можуть стати придатними до використання під різні сільськогосподарські культури;
• — вивільнення коштів для розвитку інфраструктури об'єднаних територіальних громад (ОТГ).

В Україні виник термін «“зелений” тариф» — це спеціальний тариф, за яким держава закуповує всю електроенергію, вироблену сонячними та вітровими електростанціями. Не потрібно витрачати час і гроші на пошук клієнтів, оскільки за законом держава зобов'язана закуповувати всю електроенергію, яка виробляється. Крім того, населення отримує безоплатну енергію з доходом для себе. Це дає велику економію, розвиває підприємливість.

«Зелену» хімію називають «новим мисленням хімії», філософією сучасних хімічних досліджень. Її світоглядний орієнтир — коеволюція людини та природи, збереження біосфери. Поняття «коеволюція» (від латин. со- — з, разом та еволюція) сучасна наука використовує для позначення механізму взаємозумовлених змін елементів, складових цілісної системи, що розвивається. Справджуються передбачення В. Вернадського, висловлені на початку ХХ ст., що дослідники в майбутньому будуть частіше спеціалізуватися не на науках, а на проблемах. Провідною тенденцією ХХ ст. вважалось утворення наук «на перетині» галузей знань. У сучасній науці це втрачає актуальність, бо створюються проекти, поєднані єдиною метою та обмежені в часі. Глобальні екологічні та соціально-етичні проблеми створюють новий тип наукового знання. Саме тому «зелену» хімію розглядають як новітню хімічну філософію. Її принципи й ідеї мають стати основою підготовки нового покоління дослідників.

ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ

• «Зелена» хімія — філософія хімічних досліджень та інженерії, що закликає до створення продуктів і процесів, які дають змогу мінімізувати використання та виробництво шкідливих речовин.

• «Зелена» хімія пропонує два напрями розвитку: 1) переробка, утилізація та знищення екологічно небезпечних побічних і відпрацьованих продуктів хімічної промисловості; 2) забезпечення розробки нових промислових процесів, продукти яких не шкідливі для довкілля (навіть побічні), або зведення їхнього використання й утворення до мінімуму.

• Технології «зеленої» хімії запобігатимуть забрудненню на молекулярному рівні, застосовуючи інноваційні наукові розв'язання екологічних проблем і перешкоджаючи утворенню шкідливих речовин.

• 12 принципів «зеленої» хімії, що сформульовані та затверджені американськими хіміками П. Анастасом і Дж. Уорнером, розкривають цю концепцію.

• «Зелена» хімія відкриває нові перспективи для енергонезалежності села на основі «зеленої» енергії.

• «Зелену» хімію називають «новим мисленням хімії», філософією сучасних хімічних досліджень. Її світоглядний орієнтир — коеволюція людини та природи, збереження біосфери.

• Принципи «зеленої» хімії та закладені в концепцію ідеї мають стати основою підготовки нового покоління дослідників.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

• 1. Сформулюйте визначення поняття «“зелена” хімія».
• 2. Поясніть, у яких напрямах розвивається «зелена» хімія як основа нової філософії хімії.
• 3. Поясніть причини виникнення концепції 12 принципів «зеленої» хімії.
• 4. Висловте власне судження про вплив діяльності людини на довкілля й охорону його від забруднень.
• 5. Охарактеризуйте своє ставлення до природи як найвищої цінності та вашого місця в ній.
• 6. Висловте власне судження щодо впровадження технологій «зеленої» хімії та її ефективності в збереженні природи та здоров'я людини.

ЦІКАВО ЗНАТИ

• Українські вчені активно працюють у напрямі дослідження наноматеріалів, до яких належать фулерени, нанотрубки та нановолокна, нанопористі структури, нанодисперсії, наноплівки й нанокристалічні матеріали. Вони набувають поширення завдяки унікальним тепловим, електричним і магнітним властивостям. Науковці відділу фізико-неорганічної хімії Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В. Вернадського HAH України розробляють технологію створення вуглецевих самозбірних наноматеріалів.

Д/з.Параграф 36.

24.04.2020р. ХІМІЯ 11 КЛАС
ТЕМА: КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ТЕМИ "МЕТАЛИ"

Контрольна робота з теми: «Метали»

1. У реакції натрію з сіркою відновником є

а) Натрій

б) Сірка

2. Під час електролізу розплаву кальцій хлориду на аноді виділяється

а) Кальцій

б) Водень

в) Кисень

г) Хлор

д) Вода

3. Під дією одного з продуктів реакції натрію з водою метиловий оранжевий у водному розчині змінює свій колір на

а) Червоний

б) Жовтий

в) Рожевий

г) Синій

д) Зелений

4. Кальцій реагує з

а) Неметалами

б) Металами

в) Водою

5. Високу корозійну стійкість виробів з алюмінію забезпечує міцна плівка, хімічна формула якої

а) H₃AlO₃

б) HAlO₂

в) Al(OH)₃

г) Al₂O₃

6. Для добування алюміній гідроксиду можна взяти такі пари речовин

а) Al(NO₃)₃ та KOH

б) Al₂(SO₄)₃ та Cu(OH)₂

в) AlCl₃ та Ba(OH)₂

г) AlPO₄ та NaOH

д) AlBr₃ та Zn(OH)₂

7. Формула залізної ожарини

а) Fe₂O₃

б) Fe₃O₄

в) FeO

г) Fe(OH)₂

д) Fe(OH)₃

8. Продуктами термічного розкладання ферум(ІІІ) гідроксиду є

а) Fe₂O₃

б) Fe₃O₄

в) FeO

г) H₂O

д) Fe(OH)₂

е) H₂

ж) Fe

9. Ферум(ІІ) оксид взаємодіє з

а) Сульфур(VI) оксидом

б) Хлоридною кислотою

в) Натрій гідроксидом

г)  Нітратною кислотою

д) Кальцій оксидом

10. Алюміній оксид і алюміній гідроксид

а) Основні

б) Кислотні

в) Амфотерні

г) Несолетворні

11. Об’єм водню, потрібного для взаємодії з ферум(III) оксидом кількістю речовини 0,1 моль, становить, л

а) 2,24

б) 6,72

в) 8,96

г) 11,2

д) 5,6

12. Технічним карбон(ІІ) оксидом масою 105 г, масова частка домішок в якому 0,2, можна відновити з ферум(ІІІ) оксиду залізо масою, г

а) 56

б) 112

в) 224

г) 448

13. Розчини солей Феруму(ІІ)

а) Безбарвні

б) Блакитні

в) Світло-зелені

г) Бурі

14. Ферум(ІІ) гідроксид

а) Стійкий до окиснення

б) Легко окиснюється

г) Має бурий колір

д) Розчинна речовина

в) Нерозчинна основа

е) Амфотерний гідроксид

15. Ферум(ІІІ) хлорид

а) Розчинна речовина

б) Використовують для травлення друкованих плат

в) Має зелений колір

г) Має блакитний колір

д) Використовують як протраву для   фарбування тканин

21.04.2020 р.ХІМІЯ 11 КЛАС
ТЕМА: РОЗРАХУНКИ ЗА ХІМІЧНИМИ РІВНЯННЯМИ В РАЗІ НАДЛИШКУ РЕАГЕНТУ.

Тема: Розв'язання задач за рівняннями реакцій, якщо один із реагентів узято в надлишку

Предметні компетентності:

учні обчислюють кількість (об’єм, масу) продукту реакції за масами (об’ємом, кількістю речовини) реагентів, один з яких узято в надлишку, обґрунтовуючи обраний спосіб розв’язання.

Ключові компетентності:

спілкування державною мовою, математична компетентність, основні компетентності у природничих науках і технологіях, інформаційно-цифрова компетентність.

Хід уроку:

І. Актуалізація опорних знань:

Обчислювати кількість (об’єм, масу) продукту реакції за масами (об’ємом, кількістю речовини) реагентів, один з яких узято в надлишку, потрібно за тією речовиною, яка повністю витратиться внаслідок реакції. Адже друга сполука прореагує лише частково - її надлишок не реагуватиме. Тобто кількість продукту реакції буде прямо пропорційна кількості реагенту, що прореагує повністю. Ці співвідношення змодельовано на рисунку

А. Для виготовлення смачної вітамінної канапки знадобляться бісквітна основа (1 штука), свіжі вишні (3 штуки) та малиновий сироп (1 десертна ложка). 

Б. З п’яти бісквітних основ, трьох пар вишень та чотирьох ложок сиропу згідно з рецептом можна виготовити лише дві канапки. Тож дві ложки сиропу та три бісквітні основи є надлишком.

Майбутнім кондитерам, наприклад, неважко збагнути: якщо для виготовлення солодкої канапки потрібні бісквітна основа, три вишні та ложка малинового сиропу, то з п’яти бісквітних основ, трьох пар вишень і чотирьох ложок сиропу згідно з рецептом можна виготовити лише дві повноцінні канапки. Дві ложки сиропу та три бісквітні основи залишаться невикористаними.

ІІ. Вивчення нового матеріалу:

З огляду на здобуті уявлення розгляньмо реакцію азоту з воднем. Взаємодію цих речовин описують хімічним рівнянням:

N2+3H2=2NH3

Відповідно до стехіометричних коефіцієнтів кількість речовини водню втричі більша за кількість речовини азоту. Кількість речовини продукту реакції (амоніаку) удвічі більша за кількість речовини азоту й становить дві третини від кількості речовини водню:

За рисунком нескладно визначити, який з реагентів узято в надлишку. Очевидно, що в одиничному акті реакції бере участь молекула азоту та три молекули водню. Тобто азот витратиться повністю, а три молекули водню є надлишком цього реагенту

За рисунком нескладно визначити, який з реагентів узято в надлишку. Очевидно, що в одиничному акті реакції бере участь молекула азоту та три молекули водню. Тобто азот витратиться повністю, а три молекули водню є надлишком цього реагенту

Який з реагентів узято в надлишку?

Оскільки рівні об’єми різних газів за однакових умов містять однакову кількість молекул, можна обґрунтовано стверджувати, що співвідношення між об’ємами реагентів і продукту цієї реакції такі:

Алгоритм обчислення маси (об’єму, кількості речовини) продукту реакції за масами (об’ємом, кількістю речовини) реагентів, один з яких узято в надлишку 

Під час хімічних взаємодій речовини витрачаються тільки в стехіометричних співвідношеннях, тобто в тих співвідношеннях, у яких вони зазначені в рівнянні хімічної реакції. Якщо одного з реагентів взято більше, то він наявний у надлишку і під час реакції витратиться не повністю. Кількісні дані про цей реагент не можна використовувати під час розрахунків за хімічним рівнянням, оскільки в реакцію вступає тільки певна частина цього реагенту. Тому перед розрахунками за рівнянням реакції необхідно визначити, який із реагентів подається в надлишку, а який — у нестачі. Такий тип задач (часто їх називають «задачі на надлишок та нестачу») досить просто виявити: в умові зазначено масу, кількість речовини або об’єм для обох реагентів, хоча зазвичай для розрахунків за хімічним рівнянням достатньо знати відомості лише про один реагент. Для того щоб визначити, який із реагентів узято в надлишку, можна скористатися простим правилом. Як вам відомо, відношення кількості речовини реагентів до їхніх стехіометричних коефіцієнтів дорівнюють одне одному. Отже, для реакції справедливим є співвідношення 

Якщо речовина В наявна в надлишку щодо речовини А, то:

Отже, щоб визначити, який із реагентів узято в надлишку, необхідно обчислити кількість речовини обох реагентів і розділити їх на стехіометричні коефіцієнти з рівняння реакції. Для реагенту, що наявний у надлишку, це відношення буде більшим.

• Якщо в умові задачі дано кількісні дані про два реагенти, необхідно перевірити, який із реагентів узято в надлишку. 

• Для визначення необхідно порівняти відношення кількості речовини реагентів А та В до їхніх стехіометричних коефіцієнтів a i b:

• Для обчислення за хімічними рівняннями потрібно використовувати кількісні дані про реагент, який узято в нестачі.

Задача 1. Цинк масою 32,5 г помістили в хлоридну кислоту, у якій маса НСl дорівнює 109,5 г. Визначте об’єм водню (н. у.), що виділиться під час реакції.

Задача 2. Змішали два розчини з однаковими масами: хлоридну кислоту та розчин калій гідроксиду, у яких масові частки обох реагентів також однакові. Визначте, яке середовище (кислотне чи лужне) буде в розчині після зливання двох реактивів.

ІІІ. Узагальнення й систематизація знань:

Речовини вступають у хімічні взаємодії лише в стехіометричних співвідношеннях відповідно до рівняння реакції. Такі співвідношення дозволяють визначити, яку речовину взято в надлишку, а яку — у нестачі.

1. Для одержання гідроген хлориду змішали хлор масою 14,2 г та водень масою 6 г. Обчисліть об'єм одержаного гідроген хлориду (н. у.) і масу реагенту, що залишиться.

2. До цинку масою 6,5 г додали хлоридну кислоту масою 150 г із масовою часткою гідроген хлориду 20 %. Обчисліть об'єм виділеного газу (н. у.). 

3. До розчину натрій хлориду масою 100 г із масовою часткою солі 2 % долили розчин аргентум(І) нітрату такої самої маси з масовою часткою солі 1 %. Обчисліть масу осаду, що утвориться. 

4. Кальцій карбонат масою 150 г залили розчином хлоридної кислоти масою 1 кг із масовою часткою кислоти 5 %. Обчисліть масову частку солі в отриманому розчині. 

5. Цинк масою 13 г сплавили із сіркою масою 7 г. Продукт реакції обробили надлишком хлоридної кислоти. Обчисліть об'єм газу (н. у.), що виділився. 

6. Обчисліть об'єм газуватого сульфур(VІ) оксиду, який можна добути із сульфур(ІV) оксиду об'ємом 150 л та кисню об'ємом 100 л. 

7. Обчисліть масу гідроген сульфіду, що утвориться під час взаємодії сірки масою 5,6 г і водню об'ємом 5,6 л (н. у.). 

8. Змішали розчини сульфатної кислоти і барій хлориду масою по 500 г. Масова частка кислоти в початковому розчині становить 10,4 %, а барій хлориду — 20,8 %. Обчисліть масу утвореного осаду. 

9. До розчину, що містить 14 г сульфатної кислоти, додали купрум(ІІ) гідроксид масою 12 г. Обчисліть масу утвореної солі та масу надлишкової речовини, що не прореагувала.

10. Обчисліть масу амоніаку, яку можна добути, використовуючи азот масою 98 кг та водень масою 10 кг. Завдання з розвитку критичного мислення

11. Як ви вважаєте, з якою метою під час проведення експериментів у лабораторіях і промисловості ту чи іншу речовину беруть у надлишку? Чи будь-яку речовину можна брати в надлишку?

12. Обчисліть масу (г) води, яка утвориться внаслідок вибуху газової суміші, що складається з водню об’ємом 0,56 л (н. у.) і кисню такого самого об’єму (н. у.).

13. Обчисліть масу (г) плюмбум(ІІ) йодиду, який утвориться внаслідок змішування двох водних розчинів, один з яких містить плюмбум(ІІ) нітрат масою 66,2 г, а другий - калій йодид масою 33,2 г.

14. Обчисліть масу (г) солі, яка утвориться внаслідок додавання до водного розчину масою 100 г з масовою часткою натрій гідроксиду 0,2 водного розчину нітратної кислоти масою 126 г з масовою часткою розчиненої речовини 10 %. Визначте колір лакмусу в розчині, який утвориться внаслідок реакції.

15. Обчисліть: а) об’єм (л) гідроген хлориду, який утвориться внаслідок реакції, для проведення якої взято водень об’ємом 1,2 л і хлор об’ємом 2,4 л (об’єми всіх газів виміряно за однакових умов); б) масу (г) осаду, який утвориться внаслідок змішування двох водних розчинів, один з яких містить аргентум(І) нітрат масою 17 г, а другий - натрій хлорид кількістю 0,2 моль; в) масу (г) натрій хлориду, для добування якого взято натрій масою 0,46 г і хлор об’ємом (н. у.) 1,12 л.; г) масу (г) осаду, який утвориться внаслідок змішування водного розчину масою 800 г з масовою часткою натрій сульфату 0,142 з водним розчином масою 400 г з масовою часткою барій нітрату 26,1 %.

16. Для здійснення реакції взяли 0,92 г натрію і 3,55 г хлору. Обчислити масу натрій хлориду, що утвориться.

17. Чи достатньо взяти 20 г алюмінію для реакції з киснем, щоб добути алюміній оксид масою 25,5 г? 

18. Магній масою 9,6 г спалили в кисні масою 12 г. Яка маса магній оксиду утворилася? Чи залишилася після реакції одна з вихідних речовин? Якщо так, то яка саме? Обчисліть масу її залишку. 

19. Яка маса осаду утвориться, якщо до розчину, що містить 0,08 моль ферум(ІІ) хлориду, додати 50 г розчину натрій гідроксиду з масовою часткою лугу 16 %? 

20. У результаті реакції деякої маси алюмінію з хлором масою 7,1 г утворилося 8,9 г алюміній хлориду. Чи весь хлор прореагував? 

21. Під час нагрівання оксиду NО2 об’ємом 4 л утворився оксид NО об’ємом 2 л і кисень. Обчисліть об’єм кисню. Чи відбулося повне перетворення нітроген(ІV) оксиду? Якщо ні, то знайдіть об’єм його залишку. 

22. Після змішування зразка негашеного вапна масою 12,5 г з водою масою 10 г утворився кальцій гідроксид масою 14,8 г. Яка масова частка кальцій оксиду в зразку негашеного вапна? 

23. У результаті реакції амоніаку з киснем за наявності каталізатора об’єм газової суміші збільшився на 100 мл і було виявлено 600 мл кисню, що не прореагував. Обчисліть масові частки газів у вихідній суміші. 

24. До літій гідроксиду масою 6 г додали 60 г 10 %-го розчину гідроген фториду. В результаті експерименту добуто 5,2 г солі. Який відносний вихід продукту реакції?

ІV. Домашнє завдання:

Параграф 22.

14.04.2020 р. ХІМІЯ 11 КЛАС.
ТЕМА: ГЕНЕТИЧНІ ЗВ'ЯЗКИ МІЖ НЕОРГАНІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ.

Тема:  Генетичні зв’язки між основними класами неорганічних сполук

Мета:

·       розкрити взаємозв’язок явищ у природі на прикладі взаємоперетворень одних класів речовин на інші; узагальнити знання про неорганічні речовини та їх властивості;

·        розвивати вміння порівнювати склад і властивості речовин, класифікувати речовини й реакції, встановлювати генетичний зв’язок між класами неорганічних сполук;

·       виховувати цікавість та спостережливість.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Учень:

-класифікує неорганічні сполуки;

-встановлює генетичні зв’язки між простими і складними речовинами, основними класами неорганічних сполук;

-обґрунтовує залежність між складом, властивостями та застосуванням речовин.

Обладнання та реактиви: Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва, таблиця розчинності, ряд активності металів, опорні схеми класів неорганічних сполук, генетичного зв’язку класів неорганічних сполук.

Базові терміни і поняття: генетичний зв’язок.

Тип уроку: поглиблення й узагальнення знань.

Хід уроку

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Повернімося до схеми класифікації речовин.

Усі класи речовин складаються з тих самих хімічних елементів: металів і неметалів.

- Чим вони відрізняються? Кількісним і якісним складом.

А чи існує зв’язок між окремими класами неорганічних сполук? У чому цей зв’язок виявляється? Речовини одного класу взаємодіють з іншими речовинами. При цьому утворюються сполуки інших класів. Тобто шляхом хімічних перетворень сполуки одного класу можна перетворювати на інші. Ми говоримо, що між класами неорганічних сполук існує генетичний зв’язок, тобто вони взаємоперетворюються під час хімічних реакцій. Розгляньмо найпростіші приклади.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Здійсніть перетворення:

S→SO₂→H₂SO₃→Na₂SO₃

1) S +O₂→SO₂

2) SO₂+H₂O→ H₂SO₃ 

3) H₂SO₃+2NaOH→ Na₂SO₃+2H₂O

Запишемо цю схему в загальному вигляді.

Схема 1

Неметал → кислотний оксид → кислота → сіль

Тепер візьмемо інший ланцюжок перетворень:

Na→Na₂O→NaOH→Na₂SO₃

1) 4Na+O₂→Na₂O

2) Na₂O+H₂O→NaOH   

3) H₂SO₃+2NaOH→Na₂SO₃+2H₂O         

Запишемо її в загальному вигляді.

Схема 2

Метал → основний оксид → основа → сіль

Завдання 1

Запропонуйте ланцюжки перетворень до схем 1 і 2.

(Заслуховуємо варіанти учнів, записуємо на дошці.)

Схеми 1 і 2 можуть змінюватися. У загальному вигляді така схема матиме набагато більш складну структуру. Наприклад, схема 3.

Розглядаємо з учнями схему.

Аналогічно можна одержати кислоту із солі, оксиди з основ і кислот, чисті метали й неметали з їхніх оксидів і солей і т. д. (Учні аналізують можливі шляхи взаємоперетворень класів неорганічних сполук за схемою і доповнюють схему генетичного зв’язку.)

ІV. Узагальнення і систематизація знань.

Завдання 1 (по варіантах, під керівництвом учителя)

Напишіть рівняння реакцій, щоб здійснити перетворення.

Варіант І

а) P→P₂O₅→H₃PO₄→Na₃PO₄

б) Zn→ZnO→ZnCl₂→Zn(OH)₂→ZnSO₄

Варіант ІІ

а) Ca→CaO→Ca(OH)₂→CaCO₃

б) Al→ Al₂O₃→ Al₂(SO₄)₃→ Al(OH)₃→ AlCl₃

Зачитуємо правильні відповіді.

Завдання 2

Обчисліть кількість речовини магній сульфату, яку можна одержати з магнію масою 12 г, за схемою:

Mg→MgO→MgSO₄

(Відповідь: 0,5 моль)

Завдання 3

Варіант І

Обчисліть кількість речовини натрій ортофосфату, якщо для реакції взяли 6,2 г фосфору.

Варіант ІІ

Обчисліть кількість речовини кальцій карбонату, якщо для реакції взяли кальцій масою 30 г.

V. Домашнє завдання.

Опрацювати відповідний параграф підручника, скласти схему 1, 2 для Карбону і Барію

 Д/з параграф 33.

Діяльність на стор.198